Його ім'я, починаючи з початку віку. і стає знаним усьому культурно­му світові й лише нам, народ­женим під «щасливою зорею ра­дянської влади», нічого не було відомо про нього — одного і з кращих синів українського народу. Його ім'я, талант і праця і належать іншому народові, всьо­му людству й лише в останні ро­ки повертається нам його бать­ківщині Україні! Нині про професора Михайла Паращука написано немало праць, сотень статей, досліджень, художніх творів, його ім'я внесено у всі енциклопедії світу, його носять вулиці у Львові, Тернополі. Теребовлі.

І .ось у вінок слави нашого земляка вплетено ще один лис­точок — книжка нашого земля­ка. Михайла Ониськіьа «Михай­ло Паращук»:, Історія його жи­ття, або як він повертався в Ук­раїну», котра вийшла у видавництві «Збруч» у 1998 році. Ви­дання гарно оформлене. На об­кладинці світлина всесвітньо ві­домого монумента одному з геніїв слав'янства Адаму Міцкевичу у Львові, співавтором яко­го разом з Антоном Попелом є і Михайло Паращук. Книжечка багато ілюстрована, й, що най­цінніше, тут вміщені такі доку­менти, як фрагменти з листів дружини скульптора, вірного друга, натхненника й помічника Цвітани Паращук до автора Михайла Ониськіва. Ще три деся­тиліття назад, у 1965 році, зна­йомлячи автора з матеріалами про життя та діяльність свого чоловіка. Цвітана Паращук про­роче писала, що «...колись буде можливість їх використати, ска­зати правду про подвиг і траге­дію українського художника».

Рецензоване видання складає­ться з чотирьох розділів. «Дов­га дорога додому», в котрій ав­тор прискіпливо, крок за кро­ком, починаючи з 1961 року, просліджує усі ті відомості, котрі почали просочуватись в Україну про нашого славного земляка Михайла Паращука.

У розділі «Доля» розповідає­ться про життя і творчу діяль­ність Михайла Паращука, кот­рий з 85 прожитих років лише молоді літа провів у Галичині й три роки в Надніпрянській Ук­раїні в Києві Решта життя про­йшло на чужині: у Польщі, Ав­стрії, Німеччині, Франції, Естонії, Латвії, Болгарії. Словом, провів типове життя митця-емігранта, але. як писав у своїй монографії доктор Дмитро Сте­повик: «Дай, Боже, кожному ма­йстрові так послідовно й стійко утверджувати високу професій­ність у творчості і так плекати НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ (ви­ділення моє.—Д. С., як це ро­бив Паращук».

Третій розділ, як я вже зга­дував, — це листи дружи чи скульптора до автора Михайла Ониськіва. У четвертій «Ми­тець у художньому слові» ав­тор визбирав усі публікації «...по пацьорці, намистинці уп­родовж 35 літ», що з'явились про митця в українській пресі. Зо­крема, одна із перших—публі­кація у районній газеті (тодішня назва «За комуністичну пра­цю») «Славою осяяне життя» від 22 вересня 1964 року. В цій же газеті у 1972 році — плакат Мечислава Стефанкевича і Григо­рія Кушнерика «Землі Теребовлянської славетні люди»...

Серед творів художньої літератури слід відзначити, зокрема, поетичний цикл «Емігранти» Пе­тра Камінського, «Бризки фон­тана» Михайла Рудницького, оповідання Олександра Федорука «Завтра знову до Родена». Багато місця Паращукові відве­дено в романі Євгена Куртяка «Губернаторські вали».

Розвідка Михайла Ониськіва «Михайло Паращук. Історія його життя, або як він повертався в Україну» в цьому плані єдина в Україні. Це ще одна галузка «на дереві нашої понищеної сухові­єм байдужості української куль­тури». Будемо сподіватись, що невдовзі, завдяки таким ентузі­астам-дослідникам як Михайло Ониськів щораз менше залишатиметься білих плям на полі іс­торії нашої культури.

Книжка читається легко, на одному подиху. Сподіваюся, що не одному з читачів принесе на­солоду, а заодно введе у тво­рчий світ і середовище, в якому пройшло життя нашого земляка, скульптора, нагородженого дво­ма золотими медалями й орде­ном Кирила та Мефодія — най­вищим державним орденом Бол­гарії.